Новини України RSS

Військовослужбовці 10 ОГШБР записали на передовій різдвяне привітання. Воно веселе та жартівливе.

Бійці віншували українців зі святами у товаристві зі… сніговиками.

Деякі сніговички були чоловіками, інші – нібито жінками.

Аби бачити різницю – сніговиків одягнули відповідно до статі – кого у бронежилет, а кого у капелюх-миску.

Минулими вихідними у Києві відбувся Всеукраїнський Православний Об’єднавчий Собор.

Подія зібрала у серці країни тисячі українців.

Очікували на обрання предстоятеля єдиної помісної Української православної церкви і прикарпатці.

Християни 4 грудня відзначають Введення у храм Пресвятої Богородиці – одне з 12 головних церковних свят.

У народі Введення називають третьою Пречистою. Перша була 28 серпня (Успіння Пресвятої Богородиці), а друга – 21 вересня (Різдво Пресвятої Богородиці).

Про них говорять так: перша Пречиста жито засіває, друга – дощем поливає, а третя – снігом покриває. Вважалося, що в цей день зима остаточно вступає в свої права.

Витоки свята. В його основі церковний переказ про введення Діви Марії в Єрусалимський храм. Згідно з ним, у V столітті бездітні Яким і Анна дали обіцянку – якщо у них народиться дитина, вони віддадуть її на службу Богові.

Господь Бог почув їхні молитви і подарував дочку. Коли дівчинці виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька святого Івана Предтечі.

Поставивши доньку на першу сходинку храму, Анна сказала: “Йди до Того, хто дарував мені тебе”. Без жодної сторонньої допомоги дівчинка піднялася високими сходами храму і була прийнята первосвящеником, який ввів її у “Святая Святих”.

При храмі Пресвята Марія жила майже одинадцять років і виросла глибоко благочестивою, в усьому покірною Богу, надзвичайно скромною і працьовитою.

Для християн має велике значення не тільки подія, згадувана у це свято, але і приклад, який подали батьки майбутньої Богородиці, залучивши свою дочку до Бога з самого раннього дитинства. Тим самим вони вказали їй істинний шлях у житті, який привів її згодом до того, що саме Марія була обрана Богом для спасіння людства як земна Мати Ісуса Христа.

Заборони на Введення. Зранку у цей день не можна ходити по чужих хатах – щоб господарі не нарікали, що ви принесли нещастя. Вважається, що на Ввведення, як на Різдво та Великдень, хто перший прийде до хати, той буде першим, хто приносить добро чи якесь лихо.

Коли першим до хати увійде молодий гарний чоловік, та ще й з грішми, то добра ознака: весь рік у хаті всі будуть здорові і вестимуться гроші.

Якщо ж увійде старий та немічний, та ще й бідний, то і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться.

Найгірше ж, коли першою до хати зайде стара жінка – то вже добра не чекай.

Недобре також, якщо хтось приходить у цей день щось позичати.

Україна — це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Вистраждавши, виборовши волю, Україна має нині свої державні та національні символи, які уособлюють її історію, її сутність.

Герб, прапор і гімн — це основні державні символи, котрі мають давню і цікаву історію. Заглибимося в неї…

Історія символів сягає глибокої давнини. Найдревнішим зі знаків, котрий дійшов до наших днів і широко використовується сьогодні, є тризуб. Пройшовши довгий тернистий шлях, лише у 1992 році, Верховна Рада України затвердила зображення золотого тризуба на синьому тлі малим Державним гербом України. Тризуб означає триєдність життя — батько, мати і дитя, які символізують силу, мудрість і любов. А ще він відображає і єднання трьох стихій — землі, води, повітря, без яких неможливе життя.

Державний Прапор є одним із державних символів країни. Державний Прапор України затверджений Верховною Радою України 28 січня 1992 р. Українське синьо-жовте колірне сполучення — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Майже всі герби міст Київщини, й України загалом, обрамлялися жовто-блакитними кольорами. Український прапор – це символ пшениці в степах під блакитною аркою неба, який уособлює споконвічне прагнення народу до миру, праці, краси та багатства рідної землі.

До найбільших святинь будь-якого народу належить і гімн. Гімн — урочиста пісня. Понад століття тому поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна». Він покладений на музику Михайлом Вербицьким. В пісню-гімн втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України.

Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи: у канадців — клен, у нас — верба та калина, а ще хрещатий барвінок. Не можна уявити собі двору в Україні, де б не ріс кущ калини. Калина — символ краси, кохання, щастя. Верба — символ краси, неперервності життя. Хрещатий барвінок — символ вічності.

Розповідаючи про Україну, ми не уявляємо її без вишитого рушника. Рушник із давніх-давен символізував мир, злагоду та здоров’я в сім’ї. Все наше життя проходить разом із рушником: ушановуємо народження дитини, виряджаємо в далеку дорогу батька, сина, зустрічаємо гостей, використовуємо в весільних обрядах, проводжаємо людину в останню путь.

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, сорочка, калина біля вікна, барвінок — усе це наші символи.