Новини України RSS RSS

Червоні маки - символ пролитої крові
08.05.2017
Віднедавна 8-9 травня Україна відзначає День пам’яті та примирення і 70-ту річницю Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Нова емблема скорботного свята - червоні маки — символ пам’яті про тих, хто загинув під час Другої світової та гине на сході України у боротьбі за незалежність.

В Україні здавна кажуть: маки цвітуть там, де була пролита козацька кров. Тому червоний мак не лише Європейський, але й Український символ скорботи про героїв, загиблих у двох кровопролитних світових війнах війнах минулого століття.

Хоч символіку Україна перейняла Європейську, проте червоні квіти маку спрадавна слугували українським оберегом. Червоний мак з давніх-давен є могутнім талісманом українського роду, адже  означає красу, молодість та їхню скороминущість. За красою та могутністю наші предки ставили мак в ряд з іншими улюбленими символами-рослинами – калиною і волошками. Недаремно у прабабусиних колядках співається:

«Ой на всім небі Сонце сияє,

А в цего ґазди мак процвітає….»         

У Європі ж символ червоного маку як символу пам’яті про загиблих з’явився «за мотивами» вірша канадського лікаря, підполковника Джона Маккрея «На полях Фландрії» - про маки, що виросли на місці битви під бельгійським містом Іпр, де під час Першої світової війни було вперше використано хімічну зброю. Сама ідея використовувати червоний мак як символ спогаду та скорботи належить Моїні Майкл, викладачці Університету Джорджії, Сполучені Штати. У листопаді 1918 року під враженням від поеми Маккрея вона написала власний вірш «Ми збережемо Віру», де заприсяглася завжди носити червоний мак у пам'ять за загиблими.

Нова європейсько–українська символіка зі зображенням червоної квітки українських полів – маку, була затверджена в Україні відповідно до Указу Президента, підписаного 24 березня 2015 року. До цієї дати приурочене і святкування Дня пам’яті та примирення, в минулому - Дня перемоги. От уже два роки поспіль Україна підтримує нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі під гаслом «Пам'ятаємо, перемагаємо».        

Нині червоний мак символізує не тільки спомин за жертвами Першої світової війни, а й за жертвами усіх військових та цивільних збройних конфліктів у світі. Вперше квітка маку замайоріла на українському одязі у 2014 році на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни. Червоні маки, роки 1945-2015 та гасло «Пам’ятаємо, перемагаємо» розміщені також на аверсі ювілейної медалі «70 років Перемоги над нацизмом», заснованої Президентом України 29 квітня 2015 року.

   Вже третій рік поспіль Україна разом із Європейськими країнами підтримує офіційні заходи з нагоди завершення Другої світової війни у Європі та перемоги над нацизмом. Разом із Європою та світом, Україна розпочинає вшанування загиблих 8 травня(день підписання капітуляції нацистською Німеччиною) і продовжує урочистості традиційно 9 травня. Організація заходів 8 травня також дозволяє українцям проводити частину святкувань у єдності із іншими країнами антигітлерівської коаліції: Британією, Францією, США.

До травневих Днів перемоги та примирення українцям прийнято виготовляти стилізовані маки переважно з паперу, пластику або тканини. Розміщують саморобну чи придбану квітку маку на одязі на лівій стороні грудей, поближче до серця.          

Зазначу, що використання радянсько-імперського символу Дня Перемоги – «георгіївської стрічки» – дискредитовано у зв’язку з нинішньою агресію Росії проти України. Адже смугаста чорно-жовта стрічка у сприйнятті українців тепер виступає негативним символом, який асоціюється з небезпекою і тероризмом. Водночас «георгіївська стрічка» в Україні на державному рівні офіційно не заборонена.

Довідка. Посилаючись на сайт «Українського інституту національної памяті», червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним гаслом свята було «Ніколи знову».

www.0382.ua
0 576
Усі попередні спроби Кремля підпорядкувати собі Україну провалились – і тепер він покладає усі надії лише на одну зброю.

На початку ХХІ століття головною зброєю зовнішнього впливу для Росії була енергетична. Проте після початку агресії проти України Кремль був змушений змінити її на інформаційну – не менш небезпечну, а, можливо, навіть більш ефективну з огляду на масштаби впливу.

Росія протягом тривалого часу готувалася до масштабного наступу на Європу. Тут не може бути сумнівів – нинішнє протистояння з Україною сприймається Кремлем виключно як проміжний етап, у кращому випадку – як боротьба із Заходом на українському плацдармі. Мета Володимира Путіна куди більш глобальна – змінити розстановку сил у сучасному світі шляхом насамперед шляхом послаблення впливу ЄС на світову політику та його дискредитації як прикладу успішної інтеграції. Росія прагне витіснити ЄС на маргінес міжнародних відносин, підірвати європейську систему цінностей та домовлятися з потенційно більш прагматичними США та Китаєм. Не варто забувати, що переважна частина країн соціалістичного табору була зосереджена саме в Європі, і без постсоціалістичних країн Євросоюз був би набагато слабшим.

На початку 2000-х, коли колишній підполковник КДБ Путін лише починав опановувати важелі управління країною та показово "мочив у нужнику" чеченців, "Газпром" здійснював потужну енергетичну експансію у Європі. І справа не лише в укладанні тривалих контрактів на постачання "блакитного золота": російська енергетична монополія намагалася скупити розподільні мережі у країнах ЄС, що викликало занепокоєння у Старому Світі. Сьогодні можна говорити впевнено: побудова "Північного потоку" для Німеччини, "газові війни" з Україною у 2006 та 2009 роках, встановлення контролю над білоруською ГТС – це ланки одного ланцюга, етапи посилення енергетичних позицій Росії на Європейському континенті. І хоча наша держава зазнала дошкульної поразки у "газових війнах", яка обійшлася державі у десятки мільярдів доларів, Україна зберегла контроль над своєю ГТС – найпотужнішою у Європі.

Нагадаю, що вже протягом 500 з лишком днів Україна не закуповує напряму російський газ. Усі погрози на кшталт "ви замерзнете" виявилися порожніми. Ще один цікавий факт: у березні 2017 року "Газпром" був змушений зняти обмеження на реекспорт свого газу у Європі, тим самим фактично визнавши власну поразку у боротьбі за підпорядкування ЄС власним правилам. Звісно, це не означає, що Москва погоджується з Третім енергопакетом ЄС, який передбачає поділ видобутку, зберігання та транспортування енергоресурсів, що б'є по інтересах "Газпрому". Інструменти впливу Росії на енергетичну політику на континенті стали набагато менш ефективними.

У цьому немає нічого дивного, адже "Газпром" недооцінив вплив сланцевого газу на світовому енергетичному ринку, який буде ще вагоміший завдяки намірам адміністрації Дональда Трампа забезпечувати експансію американських вуглеводнів за кордоном. Однак, є ще один фактор – Росія робить більшу ставку на інформаційну зброю, оскільки з 2014 року опинилася у стані "фортеці в облозі", який для стороннього спостерігача часом виглядає оманливо вигідним для неї. Ставка на постправду – емоційне та маніпулятивне тлумачення фактів, яке дозволяє нав'язати власну точку зору – дає змогу Кремлю формувати власний порядок денний, який РФ намагається нав'язувати світові.

Анексія Криму та розгортання російської агресії на Донбасі супроводжується підвищеною інформаційною активністю з боку Росії. Кремль доклав чимало зусиль для забезпечення сприятливого ставлення до своїх дій проти України, чому сприяла невисока інформаційна активність нашої держави з моменту проголошення незалежності. Україна понад 20 років перебувала у затінку Росії, і Москва намагається використовувати цю ситуацію повністю.

Проте росіянам не пощастило: воєнний злочин – знищення "Боїнгу-777" влітку 2014 року у небі над окупованим Донбасом – почав поступово змінювати сприйняття Заходом ситуації на сході України. Прагнення російської пропагандистської машини нав'язати західному обивателю думку про провину української сторони успіху не знайшли. Звичайно, ситуація не є настільки доброю, як цього б хотілося Україні, проте і залишатися інформаційним монополістом щодо коментування подій на Донбасі Кремлю більше не до снаги. Проте він використовує різноманітні технології з дезінформації як наших співгромадян, так і європейських обивателів, адже кремлівські медіа за кордоном – і RT, і Sputnik Media – є потужними ресурсами з мільйонами споживачів.

Під час активної фази бойових дій російські пропагандисти намагалися нагнітати панічні настрої всередині українського суспільства, добре розуміючи, що розвалити його зсередини легше, ніж перемогти за допомогою низки військових операцій. Протягом двох останніх років Кремль зосередився на гібридній агресії проти українського суспільства, що набуває різних форм. Його пропагандистські рупори, зокрема, вельми інтенсивно використовують тему Другої світової, говорячи про "нацистів" на Майдані, "карателів" на Донбасі тощо. Нещодавню загибель спостерігача СММ ОБСЄ на Луганщині російські медіа намагалися подати як наслідок дій саме ЗСУ.

Тема Другої світової та перемоги в ній також активно використовується. Мільйони наших співгромадян живуть у парадигмі радянсько-німецької війни, чим користаються пропагандисти, підсовуючи відповідні сюжети та інформаційні приводи. Остання ініціатива "львівських активістів" стосовно заміни пам'ятника Слави на меморіал пошани загиблим в українсько-російському протистоянні на Донбасі виглядає продуманою провокацією з огляду на те, що саме у Львові тема Другої світової сприймається максимально гостро. Осередками майбутніх провокацій на травневі свята виглядають Одеса (через події 2 травня 2014 року) та Київ як столиця.

У цьому ж контексті можна пригадати і нещодавню провокаційну тріаду на Волині і Галичині, яка мала на меті посварити Україну з Польщею. Обстріл генерального консульства Польщі у Луцьку та масова акція на міжнародній трасі у поєднанні з спробою російських пранкерів зателефонувати від імені Петра Порошенка його польському колезі Анджею Дуді мали очевидну мету посварити Київ та Варшаву, проте цього не сталося. Однак провокатори не заспокоюються, про що свідчить вибух димової шашки біля литовського посольства в неділю у Києві. Нескладно здогадатися, що подібні інциденти стабільно будуть супроводжуватися "прозорими натяками" російських медіа на неспроможність України забезпечити дотримання Віденської конвенції, яка передбачає недоторканість дипломатичних представництв.

Оскільки російські медіа в Україні позбавлені простору для широкого інформаційного наступу, тому шукають різноманітні можливості, зокрема, вони поширюють фейки через українські сайти. Вимучене тривалою кризою українське суспільство яскраво сприймає #зраду та реагує на неї часом доволі прогнозовано. Яскравий приклад: події навколо попередніх слухань позовів України проти Росії у Міжнародному Суді ООН в Гаазі всередині РФ висвітлювала лише знімальна група каналу RT, проте #зраду стосовно його першого рішення розганяли не лише російські медіа, але і багато вчорашніх VIP-персонажів української політики.

Не надто сприятливою для України є інформаційна ситуація у сусідніх країнах Білорусі та Молдові. Російська інформаційна присутність там є масованою, дозволяє цілеспрямовано впливати на тамтешні суспільства та ініціювати інформаційні приводи, які вигідні Кремлю. Невипадково російські медіа часом говорять про "білоруський націоналізм", а Молдова сприймається Росією як полігон з реінтеграції через федералізацію. На жаль, у сприйнятті новин про події на пострадянському просторі Київ, Кишинів та Мінськ відчувають присутність російської "інформаційної крижинки" у своїх очах.

Отже, Росія не зуміла досягнути своїх цілей щодо підпорядкування України через створення "народних республік" та пряме військове втручання, проте це не означає, що вона відмовилася від своїх намірів. Вона і далі використовуватиме інформаційну зброю, особливо враховуючи те, що часто вона виявляється ефективнішою за традиційну, а російський бюджет от-от сяде на мілину. Задля ефективної протидії Українській державі варто навчитися формулювати та відстоювати національні інтереси, а її громадянам – бути скептикам та не усвідомлювати фатальні наслідки втрати незалежності.

ТСН.Блоги

0 776
Агресія Росії зростатиме із наближенням виборів президента у 2018 році, аби відволікти увагу від внутрішніх проблем.

Про це під час виступу на Київському безпековому форумі заявив президент України "Кремль готується до президентських виборів у 2018 році, і він стає все більш агресивним, щоб приховати свої слабкі місця. Росія змінила свою тактику на Донбасі, піднімаючи ставки аж до створення квазідержав. Вона активізує репресії в Криму, щоб змусити мовчати дисидентів", - заявив Порошенко.

За словами Порошенка, Росія досі живе за принципами Російської імперії.

"Росія шукає майбутнє у своєму імперіалістичному минулому, де не було верховенства права, де була експансія. Це те, що Росія практикувала раніше і практикує зараз.

Він також заявив, що Москва досі прагне покарати Україну за європейський вибір та намагається розсварити Київ і Варшаву.

"Москва брутально спробувала зіштовхнути Польщу з Україною. Але дружба між нашими державами протистоїть цьому", – наголосив Порошенко.

Він закликав Європу до солідарності у протистоянні кремлівським планам.

Українська правда

0 880
«Щодо ситуації у Балаклії. Ворог нас не зламає ні диверсіями, ні спеціальними операціями. Боєприпасів вистачить на всіх, хто зазіхає на українську землю. Вистояли у 2014, вистоїмо і в 2017! Перемога буде за нами!", –заявив Муженко.
Крім цього, зі слів Начальник Генштабу ЗСУ, Збройні сили України спроможні запобігти наступальні операції агресора. "Наші підрозділи успішно протистоять противнику, але всі ми, і особливо - органи військового управління, повинні бути готовими до різкого загострення обстановки. У нас накопичено достатньо можливостей, щоб відвернути агресора від наступальних дій", - сказав Віктор  Муженко під час зустрічі з випускниками оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів Національного університету оборони ім. Івана Черняхівського. Як повідомляє управління зв'язків з громадськістю ЗСУ, начальник Генштабу також наголосив, що події на Світлодарській дузі і в Авдіївці, а також зростання напруги на Маріупольському напрямку свідчать, що супротивник намагається розхитувати ситуацію. Він також заявив, що органи військового управління повинні приходити офіцери з бойовим досвідом. "Ми повинні максимально ефективно використовувати набутий бойовий досвід на рівні керівників всіх рівнів, починаючи від командира відділення. На керівні посади в органах військового управління призначаються в першу чергу офіцери з досвідом бойових дій, і таких у нас чимало. Цей досвід допомагає уникати бойових втрат серед особового складу. Людське життя для нас - головна цінність", - підкреслив Віктор Муженко.
0 682
Попереджувальна акція. У Києві відбувся протест під стінами Верховної Ради. Підтримати блокаду на Сході та її учасників з’їхалися активісти з усієї України. Люди вимагали відставки Арсена Авакова та притягнення його до кримінальної відповідальності. Серед мітингувальників були і коломияни. З депутатами районної та міської рад Ольгою Баранецькою та Геннадієм Романюком ми поспілкувалися телефоном.
0 3524
Архів новин

Новини партнерів

Loading...